Під захистом українських військових

PDF Печать E-mail
Автор: Administrator   
13.10.2017 05:08

 

14 жовтня 2017 року відзначатиметься державне свято – День захисника України, встановлений Указом Президента України від 14 жовтня 2014 року №806. Це свято усіх, хто покликаний захищати свою батьківщину, а також нагода згадати історичні перемоги попередніх поколінь, які своїми бойовими звершеннями здобували та відстоювали свободу і незалежність України.

Указом Президента України 2017 рік проголошено Роком Української революції 1917-1921 років, яка мала важливе значення у становленні національної державотворчої традиції.

 

Сучасна українська державність є продовженням традицій Української революції. Незалежність виборювалася українцями із 1917 року і ця боротьба триває й сьогодні. Нинішніх захисників України надихає самовідданість та жертовність воїнів армії Української Народної Республіки, 100-річчя з часу створення якої ми відзначаємо цього року.

 

 

У цьому році 14 жовтня виповнюється 75-та річниця з часу утворення Української повстанської армії, діяльність якої була складовою загальноєвропейського руху опору нацистам та їх союзникам.

 

Універсал Української Головної Визвольної Ради

Відозва Головного Командира до УПА!

Заява Головного Командування УПА

Присяга вояка УПА

 

УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНСЬКА АРМІЯ. ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Час створення УПА

 

Перші загони під назвою УПА-«Поліська Січ» створив на початкуДругої світової війни отаман Тарас Бульба-Боровець у районіполіського Олевська для боротьби з більшовиками. У кінці 1941року окупаційна адміністрація змусили Т. Бульбу ліквідувати«Поліську Січ», після чого він перейшов у підпілля, де створив новуповстанську формацію, спершу під подібною ж назвою, а згодом якУкраїнська Національно Революційна Армія (УНРА). ЗагониТ. Бульби-Боровця підпорядковувалися Уряду УНР в екзилі. ІзТ. Бульбою співпрацювали члени ОУН під керівництвом А. Мельника, у якихбули свої військові табори на півдні Крем’янеччини таВолодимирщини.

 

Восени 1942 року почали також утворюватися збройні загониОУН на Поліссій Волині, очолені Степаном Бандерою, що такожприйняли назву УПА. Ці загони 18 серпня 1943 року роззброїли УПА-«Поліська Січ» Т. Бульби. Її організаторами були провідні члени ОУН:Д. Клячківський, Р. Волошин, Я. Бусел. Першим командиром УПАстав Дмитро Клячківський (Клим Савур), шефом штабу – полковникУНР Леонід Ступницький (Гончаренко), начальником оперативноговідділу став полковник УНР Микола Омелюсік.

 

Протягом зими 1942-1943 років тривала розбудова структурипідпільної армії. Організаційне формування УПА як діючоговійськового формування завершилося навесні 1943 року.

 

Символічну дату створення УПА 14 жовтня 1942 року булозатверджено проводом ОУН(Б) вже у повоєнні роки.

 

Структура та озброєння армії

 

Територіально УПА ділилася на три частини: УПА- Північ (Волинська, Рівненська і частина Житомирської та Київської областей); УПА-Захід (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська та частини Закарпатської і Чернівецької областей) з окремою воєнною округою «Сян» (Перемищина, Холмщина, Лемківщина); УПА-Південь (частини Вінницької і Хмельницької областей). Групи ділилися на воєнні округи, а округи на тактичні відтинки.

 

Територіальні штаби УПА та деяких куренів і загонів мали такі відділи: оперативний, розвідувальний, вишкільний, політично-виховний, організаційно-персональний і тиловий. До тилового відділу належали інтендантура й Український Червоний Хрест. Командування загонів мало таку структуру: командир, бунчужний, політичний вихователь, санітар (деколи лікар), начальник розвідки й польової жандармерії. У куренях іноді були і капелани.

 

Комплектування загонів відбувалося на добровільних засадах,проте на початку фахівців було мобілізовано. Щоб доповнити старшинські кадри, булоорганізовано вишкільні курси: існувалистаршинська школа «Дружинники» з шестимісячною програмою,курси санітарів, медсестер, мінерів, політвихователів, адміністраторів.

 

Тактичною Одиницею УПА був загін – сотня або курінь.Бойовий склад сотні становив 150-200 вояків; проте зазвичай сотнібули неповні. Загони було озброєно піхотною зброєю, включаючиважкі кулемети, гранатомети й протипанцерні рушниці, інколи й малігармати. Уже за перших місяців повернення комуністичної влади булоздійснено перехід до дії меншими загонами, щоб збільшитиманевреність і полегшити забезпечення провізією.

 

Спершу в УПА існували лише функціональні ступені: курінний,сотенний, чотовий, ройовий. Згодом, ухвалою УГВР введенопідстаршинські ступені: старший стрілець, вістун, булавний, старшийбулавний і старшинські: хорунжий, поручник, сотник, майор,полковник, генерал.

 

Ступені генерала мали Роман Шухевич і шеф генеральногоштабу Дмитро Грицай, ступені полковника – їхні наступники на цихпостах: Василь Кук і Олекса Гасин, а також командири УПА-Захід таУПА-Південь: Василь Сидор, Омелян Грабець, перший головнийкомандир УПА Дмитро Клячківський та інші.

 

Зброю та однострої УПА здобувала від ворога, інколи купувала начорному ринку. В УПА існувала тільки піхота, за винятком початківУПА, коли були й кінні частини та гармати. Зброя була німецького,радянського, угорського, польського, чеського і румунськоговиробництва.

 

У 1947 році було здійснено частковий розпуск загонів УПА івключено їх у збройне підпілля, іншим доручено «легалізуватися».Оперативними одиницями УПА, замість сотень і куренів, стали рої йчоти.

 

Чисельність підпільної народної армії визначити вкрай важко. Так,за одними даними, найбільшої чисельності УПА досягла на переломі1943-1944 років, Об'єднуючи не менше 40 000 активних борців, утому числі й підпільні кадри ОУН. За іншими даними, військовіпідрозділи УПА могли досягати одночасно близько 90 000 осіб. Всього ж через лави УПА та націоналістичне підпілля, на думку фахівців пройшло не менше 500 тис. осіб.І це були не тільки етнічні українці. В УПА воювали тавиконували важливі функції представники 22 іншихнаціональностей, що переконливо свідчить про її високий авторитетнародної армії. Ці національні загони при УПА були автономними,мали своє командування, прапори. Наприклад, командиромазербайджанського відділу був Чавлі, грузинського – Карло Гогія,узбецького – Шімрат. Вони формувалися, як правило, за наявностівідповідної кількостібійців однієї національності. Крім названих,відомі національні загони вірмен, казахів, калмиків, киргизів,литовців, росіян, таджиків, татар, чеченців, чувашів.Найчисленнішими були литовські та грузинські (декілька сотенькожної національності), потім узбеки і вірмени. Є відомості про те, щоу складі УПА боролися також білоруси та євреї. Останні розглядалисвоє перебування у цій армії, як справжній порятунок від фізичногознищення гітлерівцями. Тому багато євреїв подалися туди після втечііз гетто, інші були звільнені звідти українськими повстанцями. Вонипозитивно зарекомендували себе не лише як прості бійці, а і яккваліфіковані лікарі. Томи «Літопису УПА» містять інформацію прогероїку євреїв, що боролися в лавах УПА як проти нацизму, так і протикомунізму, і чимало їх загинуло в боротьбі за волю України і за честьєврейського народу.

 

Доктор АбрагамШтерцер і його брат Арієг та їхні сім'ї, засвоїм світоглядом – переконані сіоністи, мужньо воювали в УПА,чудово володіли українською мовою. АбрагамШтерцер лікував яквояків УПА, так і населення, за що був дуже шанований середукраїнців.

 

Слід згадати і доктора СамуеляНоймана, героя УПА. Він буввідомим лікарем і лікував всіх, хто в цьому мав потребу. Великийерудит, що вільно володів багатьма європейськими мовами, добрезнав, кому допомагає. Під час Голокосту він був схоплений нацистамиі кинутий у гетто, де вже перебувала його мама. Щоб врятуватися віднеминучої загибелі і врятувати матір, д-р Самуель таємно передавлиста зв’язковим УПА, а Служба безпеки повстанців зуміла вирватилікаря та його маму з рук нацистів. 3а підробленими документами напсевдо «Максимович» д- р Нейман вступає у лави УПА, де встановлюєпрямі контакти із начальником штабу – Олексою Гасином. Десяткивояків УПА врятував цей талановитий лікар. СамуельНойман геройськи загинув у бою з енкаведистами у Чорному лісі разом зі членами штабу УПА в 1945 році. І таких прикладів дуже багато.

 

Такі факти переконливо спростовують твердженнякремлівських пропагандистів та інших антиукраїнських сил проксенофобію та антисемітизм учасників українського визвольного руху.

 

Боротьба нацистів та УПА

 

Діяльність УПА можна цілком упевнено вважати складовоюборотьби поневолених нацистами народів, яка у роки Другоїсвітової війни набула широкого розмаху у Франції, Югославії,Польщі, Чехословаччині, Албанії, Греції, Бельгії, Данії та іншихкраїнах. При цьому УПА була чи не єдиною в Європі підпільноюармією, що не отримувала зовнішньої матеріальної, фінансової чиіншої допомоги, а орієнтувалася лише на підтримку українськогонаселення на територіях, де вона діяла.

 

ІІІ надзвичайний великий збір ОУН(Б) в серпні 1943 рокувисунув гасло «боротьби проти імперіалізмів Берліна і Москви».Керівництво ОУН(Б) заборонило командирам загонів УПА ітереновим провідникам ОУН вступати в контакт з окупантами, бо«мости на дорозі до переговорів з німцями попалені». У відповідь напропозиції пропонувалося завертати нацистів «до переговорів зпровідником С. Бандерою, який ув'язнений в Берліні».

 

Тим не менш, взимку 1943-1944 років керівництво ОУН і УПАвзяло курс на фактичне уникнення боїв з нацистами. Цепояснювалося наближенням лінії фронту. У першій половині липня1944 року на установчому великому зборі Української ГоловноїВизвольної Ради (УГВР) було заявлено, що «політично зв’язуватисясьогодні з Німеччиною неможливо».

 

Нацисти робили неодноразові спроби знищити УПАвійськовими акціями і засобами пропаганди.

 

Так, зокрема, у липні-серпні 1943 року з метою знищити загониУПА, силами 10 батальйонів мотопіхоти та 10000 німецьких іпольських поліцейських під командуванням генерала Еріха фон демБах-3алевські було проведено наступ на територію південної Волині,який провалився.

 

У липні 1943 року було 35 боїв, в серпні - 24, у вересні - 15.Німецькі війська втратили близько 3000 вояків убитими іпораненими, УПА - 1237 убитими і пораненими.Восени 1943 року окупаційна влада провела новий наступ нарайони, «заражені націоналістичними бандами», яким командувавобергрупенфюрер СС Г. Прюцман.

 

У жовтні-листопаді 1943 року зафіксовано 47 боїв загонів УПА іблизько 125 дрібних боїв місцевих загонів УНС (Українськанародна самооборона) з нацистами. У результаті бойових дій останнівтратили близько 1500 солдатів, загони УПА - 414 бійців.

 

У роки німецької окупації, у надзвичайно важких умовах УПАнавіть вдалося взяти під свою владу значні території, на які немогла ступити нога нацистів. Так, зокрема, у квітні загони УПА«Північ» звільнили від нацистів містечко Колки та прилеглі до ньоготериторії. Навесні 1943 року на звільненому від окупантів терені, щоохоплював населені пункти Маневицького, Рожищенського,Ківерцівського районів Волинської області, Радивилівського районуРівненської області (близько 2,5 тисяч квадратних кілометрів),постала Колківська республіка. Її межі в силу військових обставинзмінювалися. Це самоврядне утворення стало осередком опорунацистам. Республіка мала ознаки державного утворення - у нійдіяли українські органи влади, політично-видавничий осередок,розвивалось українське шкільництво, організовано лікарні, відкритомедичні та аптечні пункти, військову школу, пункти з виробництвапродуктів харчування та товарів широкого вжитку. Діяла Службабезпеки та суд. Цей острівець свободи проіснував до 4 листопада 1943року. Тоді за допомогою регулярних фронтових частин (артилерії,танків та авіації) Колківська республіка була знищена нацистами.

 

Боротьба комуністичного режими проти УПА

 

Для знищення УПА більшовики спочатку застосували масові бої йсутички, як, наприклад, у квітні 1944 року триденний бій підГурбами на Крем'янеччині за участю близько 30 000 вояків тавзимку 1944-1945 років у Карпатах. Для знищення УПА радянськийуряд кинув навіть кілька дивізій військ НКВС.

 

Взимку 1945-1946 років у Карпатах було влаштовано великублокаду з розташуванням військ НКВС у селах з метою не допуститидопомоги населення загонам УПА та підпіллю.

 

Для боротьби з УПА більшовики вербували з місцевогонаселення так званих «стрибків». НКВС-МВС застосовували такожпоширення отруєних ліків й інфекційних недуг та інше.

 

Окремо слід згадати про різні методи провокацій радянськихкаральних органів. Передусім йдеться про створення фальшивих загонів УПА. У пошуках ефективних методів боротьби НКВС-МВС широко практикували створення «спецгруп» з числа колишніх радянських партизанів та перевербованих вояків УПА, головним завданням яких було вчинення кривавих злочинів проти місцевого населення під виглядом повстанців з метою дискредитації українського підпілля.

 

Одночасно керівники уряду УРСР та КПУ зверталися із закликомдо вояків УПА складати зброю («з повинною») за Ціну помилування.Тих, хто погоджувався, НКВС включало до частин для боротьби зУПА, а згодом їх судили й висилали до концтаборів. Відомі сім такихурядових звернень, останнє датоване 30 грудня 1949 року. Про діїпідпілля, включно з місцевими зверненнями, повідомляла радянськапреса до середини 1950-х років.

Одним із способів ліквідації українського визвольного руху булимасові депортації цивільного населення, прихильного до УПА(родини повстанців, співчуваючі тощо). Ці заходи регулювалисявідповідними нормативними актами радянської влади: 31 березня1944 року було віддано розпорядження № 7129 про виселення«членовсемейоуновцев». За своєю сутністю депортації 1944-1953років не відрізнялися від депортацій 1939-1941 років, окрім тієїособливості, що у 1939-1941роках виселяли осіб, чия участь вантирадянському русі була так чи інакше доведена. У 1944-1953 рокахвиселяли всіх, хто навіть найменшою мірою міг бути причетний довизвольного руху.

 

Найбільша депортація населення відбулася у жовтні 1947 року.Вона увійшла в історію під кодовою назвою операція «Захід».Планувалася вона ще в квітні цього ж року. 10 вересня 1947 рокуРада Міністрів СРСР ухвалила указ «Про виселення із західнихобластей УРСР до областей: Карагандинської, Архангельської,Вологодської, Кемеровської, Кіровської, Молотовської,Свердловської, Тюменської, Челябінської та Читинської членівродин «оунівців» і активних бандитів, заарештованих та вбитих убоях». Операція розпочалася о шостій ранку 21 жовтня. Протягомдоби виселили 26644 родини, загалом 76192 осіб: 18866 чоловіків,35152 жінки та 22174 дитини. Майно, що належало виселеним, булоконфісковано та передано колгоспам.На всіх депортованих чекаликаторжні роботи в копальнях і колгоспах Сибіру.

 

Трагічною датою в історії УПА стала смерть головногоКомандира Романа Шухевича-Чупринки, який загинув у бою 5 березня 1950 року. Завдяки проникненню у підпільну мережурадянським органам вдалося ліквідувати у 1951-1952 рокахавторитетних керівників повстанського руху – Р. Кравчука,

І. Литвинчука, П. Федуна. 23 травня 1954 року був схопленийостанній головнокомандувач УПА Василь Кук.

 

Значні людські втрати, виснаження призвели до остаточногопослаблення й ліквідації повстанського руху. Проте обмежені діїУПА і підпілля на території у межах сучасної України тривалищонайменше до 1953 року, а за радянськими джерелами - до 1956року. Є також відомості, що останній бій підрозділу УПА зпідрозділом МВС відбувся 1961 року.

 

Окремо слід відзначити дії керівництва соціалістичної Польщіпроти УПА. Так, для боротьби з українськими повстанцями польськийуряд створив навесні 1946 року оперативну групу «Ряшів». У квітні1947 року було створено оперативну групу «Вісла» під командуваннямгенерала С.Моссора, що мала знищити УПА на Закерзонні. Водночаспольський уряд домовився з урядом СРСР про спільний наступ наУПА.

 

Непоправимого удару повстанському рухові на Закерзоннізавдала операція «Вісла», яка почалася 28 квітня і тривала до жовтня1947 року. За цей час фактично все українське населення буловиселено зі своїх етнічних земель в основному у північні воєводстваПольщі.

 

У важких багатомісячних боях УПА й збройне підпілля зазналиважких людських втрат або були розбиті й розпорошені. З літа 1947року УПА почала залишати Закерзоння: одні пішли в УРСР, інші доЗахідної Німеччини й Австрії. Невеликі групи діяли на опустіломуЗакерзонні (т. зв. «дикому полі») ще до осені 1953 року.

 

ІСТОРИЧНІ ДОКУМЕНТИ

Присяга вояка Української Повстанчої Армії

Універсал Української Головної Визвольної Ради

Відозва Головного Командира до УПА. Постанова Української Головної Визвольної Ради про визнання дня 14-го жовтня 1942 р. днем постання Української Повстанчої Армії (УПА) та про встановлення цього дня святковим днем УПА

Заява Головного Командування Української Повстанської Армії

 

 

Як і на початку минулого століття, в української незалежності нині той же ворог – імперська Росія, яка діє методами, подібними до московсько-більшовицьких методів столітньої давності. Але перемога обов’язково буде за нами, і запорукою цього є відроджене та боєздатне українське військо, а також підтримка нашої держави міжнародною спільнотою.

Обновлено ( 13.10.2017 05:13 )
 

free pokerfree poker

Статистика відвідувачів

developed byDworld